Привіт! Мене звати Поліна Борюшкіна, я з гордістю можу сказати, що є випускницею Харківського ліцею №80 Індустріального району. Озираючись назад і тримаючи в руках результат НМТ з омріяними 200 балами, розумію: це був рік випробувань, боротьби й самовіддачі. Напевно, найскладніший у моєму житті, але й найцінніший. Адже саме через труднощі народжуються великі здобутки.
Ще зі шкільної парти мене захоплювали зовсім різні, але по-своєму чарівні предмети: англійська мова, хімія, правознавство. Можливо, це звучить дивно — такі різні напрямки, але мені подобалося знаходити логіку в правових статтях, мовних правилах і формулах. Це захоплення переросло в пристрасть, що принесла мені перемоги на численних олімпіадах, турнірах і конкурсах. Кожен диплом був не просто визнанням, а маленьким кроком до великої мрії.
Окрім навчання, у моєму житті завжди був спорт. Вісім років плавання, участь у чемпіонатах України, постійні тренування — усе це навчило мене не тільки триматися на воді, а й не втрачати опору в житті. Уже три роки я регулярно займаюся в спортзалі й можу з упевненістю сказати: спорт — це ліки від тривог, тренажер для характеру та джерело внутрішньої сили.
Тепер мій план — вступити до одного з харківських університетів на спеціальність D2 «Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок». Мрію побудувати успішну кар’єру, багато подорожувати та знайти життєвий спокій разом зі своєю родиною. Звучить амбітно? Можливо. Але 200 балів НМТ довели мені, що неможливе стає можливим, коли дійсно цього прагнеш.
Найбільшим викликом стало те, що весь цей рік я провела в Німеччині. З одного боку — німецька школа з її екзаменами та дедлайнами, з іншого — НМТ, що вимагало постійної підготовки. Уже з вересня я займалася додатково як з репетиторами, так і зі шкільними вчителями онлайн. Мій день був розписаний по хвилинах, а вільного часу майже не залишалося. Зранку — уроки в німецькій школі, увечері — підготовка до НМТ, вночі — повторення тем. Бувало, що я засинала просто за конспектами, а прокидалася зранку, ніби на старті нового марафону.
Найважче було, коли здавалося, що я не встигаю нікуди. Коли апатія накривала з головою, а улюблені предмети втрачали блиск. Німецькі вчителі не розуміли, чому я така втомлена, а українські репетитори — чому не можу приділити підготовці більше часу. Але я знала: якщо не зараз — то коли?
Що мене рятувало? Мої мрії та поставлені цілі не дозволяли здатися. Я постійно уявляла себе студенткою омріяної спеціальності, думала про майбутню кар’єру, про подорожі, про те, як пишатимуться мною батьки. Коли вчергове хотілося закрити підручник і сказати: «Досить», я згадувала, навіщо це роблю.
Дуже допомагали маленькі перемоги. Коли тест з математики виходив на бал краще, ніж минулого разу. Коли вчителі й репетитори казали, що я прогресую. Коли німецькі однокласники дивувалися, як я встигаю все. Ці моменти давали сили йти далі.
Мої поради тим, хто зараз на шляху до НМТ:
🔹 Не стартуйте надто рано. Дайте собі літо для перезавантаження. Зустрічайтеся з друзями, насолоджуйтеся моментами. А з вересня — вперед, зі свіжим розумом і новими силами.
🔹 Знайдіть своє “навіщо”. Моя мотивація — мрія про кар’єру та втілення власного шляху. У вас вона може бути іншою, але вона має бути особистою й щирою.
🔹 Не бійтеся важких днів. Вони будуть обов’язково. Дні, коли нічого не виходить, коли здається, що ви нічого не знаєте. Це нормально. Дайте собі час відчути ці емоції, а потім просто продовжуйте.
🔹 Шукайте підтримку. Вірте в себе, але не забувайте й про тих, хто поруч. Друзі, наставники, родина — вони можуть стати джерелом натхнення.
Сьогодні, тримаючи в руках сертифікат із 200 балами, я відчуваю не лише щастя, а й глибоку гордість. За себе, за пройдений шлях, за витримку. Попереду — вступ до університету, нова сторінка життя. Але зараз я точно знаю: якщо змогла це — зможу й усе інше. Адже найважливіше в підготовці до НМТ — це не лише знання, а й характер. А його, на щастя, можна виховати.
Нехай ваші 200 балів чекають попереду. Вірте в себе і не зупиняйтеся!
#Шлях_до_200_балів #липень_2024_2025
