Мокроменко Ніка, 6-Б клас
Спочатку ти береш його, сповнений надій на щось чудове, але через п'ять хвилин, опускаючи руку в кишеню, щоб знайти смартфон, дратуєшся, знаходячи не гаджет, а його. Трохи пізніше взагалі шкодуєш, що взяв ці кількасот грамів із собою, забуваючи про свої попередні думки з цього приводу. Можливо навіть, прийшовши додому, ти забуваєш покласти його на стіл, залишаючи в кишені та йдучи так у ліжко. Але чи може дійсно постійне носіння фотоапарата бути гарною звичкою?
Цілком так, і цей текст присвячен саме цій думці.
Коли пробуєш носити його із собою, справді виникає якесь незрозуміле почуття, що ти займаєшся марною справою. Але через деякий час, бачачи перед собою гарний пейзаж на кшталт популярного міського озера, одразу згадуєш і про фотоапарат, закарбовуючи кадр не тільки на матриці пристрою, а й у власній пам'яті. Далі — ще, ще і ще, поки не починаєш плутатися в них.
Ця звичка допомагає розвивати творче мислення, зорову пам'ять та вчить бачити щось чудове в простому — у тому, що ти раніше вважав чимось буденним, не приділяючи цьому й дещиці уваги.
Зрештою, ти забуваєшся в моменті між створенням кадру та результатом. Тоді єдиною тривогою залишається одне: «Чи вийде чітка фотографія цього разу?». Це допомагає чудово розвантажитися, нагадуючи про те, яким чудовим та спокійним може бути життя.
Отже, носіння із собою фотоапарата — це дійсно корисна та крута звичка, яку я раджу кожному з вас
